Андрій Дебрін: У мене комплекс повноцінності

Андрій Дебрін: У мене комплекс повноцінності

6 травня 2019
 

Ведучий програми «Реальна містика» розповів, чи легко залишатися реалістом в оточенні забобонних громадян, чому люди вірять у потойбічні сили, і чи можна отримати користь з позамежного.  

Надприродний нежить  

— Ви звикли розвінчувати загадки. Невже жодного разу не сумнівалися, що містика все-таки існує?  

— Який ви образ намалювали прагматичний! Виходить просто булгаковська розмова на Патріарших ставках, а Аннушка вже пролила олію. (Усміхається.) Ми, команда «Реальної містики», не заперечуємо існування надприродного. Але припиняємо спроби прикрити людську жадібність, корисливість і ненависть незрозумілими явищами. Люди щодня стикаються з законами Всесвіту, які найчастіше просто не порушують. Вміти користуватися цією енергією і направляти її на благо — особисто мені дуже цікаво.  

— Була якась історія, яка запам'яталася найбільше?  

— Кожен сюжет по-своєму чіпляє. Ми вже зняли близько 200 епізодів, але кожен раз дивуєшся, як в перший. Можу сказати одне: четвертий сезон «Реальної містики» виявиться ще більш цікавим, ніж попередні, - буде більше гумору, мелодрами і несподіваних поворотів у розвитку подій.  

Дебрин 3

— Містика — це, як правило, страшно. А смішні випадки на зйомках були?  

— І чимало! Але розповім мій найулюбленіший. Зйомка. Жінка на прийомі у екстрасенса. Попередні запитання, ну все як завжди. І тут раптом жінка встає і йде. Ми запитуємо: «Чому ви перервали сеанс?» Відповідь незабутня: «Та який вона екстрасенс? Розповідає, що вирішить усі мої проблеми, а у самої нежить! Саму себе не може вилікувати, а як же вона мені збирається допомогти?!»  

— Як думаєте, чому люди так охоче вірять в містику?  

— Найчастіше людина не намагається вирішити проблему, а шукає винного — на кого б звалити свою бездіяльність, яка призвела до сумного становища. Є категорія громадян, які не хочуть нічого змінювати у своєму житті, а отримують задоволення від «посидіти, поохати» і в підсумку списати все на незвідане.  

Гумор у дефіциті  

— У третьому сезоні «Реальною містики» у вас з'явилися помічники. Хто з них найбільш ініціативний?  

— Я б, напевно, виділив Марину. Вона дуже мобільна, легко справляється не тільки зі своїм основним завданням — хіміка, але і може взяти на себе функції психолога, вирішує технічні питання і навіть в змозі дати силову відсіч. Та й з логікою у неї все гаразд.  

— Як дружина ставиться до того, що ви практично щодня залучені в небезпечні історії?  

— Найбільше переживала моя мама: «Андрію, чим ти займаєшся? Навіщо тобі це треба?» Дружина Олеся більш тверезо ставиться. Навіть, буває, дивується і з гумором коментує: «Ой, а щось цього разу не дуже страшна серія?»  

— Дружина дає поради «збоку» чи вважає за краще не втручатися у ваш творчий процес?  

— Ми вже 20 років разом. Олеся в курсі всіх моїх робіт, не тільки «Реальною містики». Я іноді навіть сам прошу її подивитися. Незважаючи на те, що вона не має відношення до кіно і телебачення, у неї дуже розвинене почуття правди. Вона завжди безпомилково скаже, в чому фальш або награність або що було недостатньо переконливим.  

Дебрин 4

— Якого контенту, на вашу думку, не вистачає українському телебаченню?  

— У нас катастрофічно відсутній хороший гумор. Те, що виходить в ефір, переважно будується на жартах нижче пояса. Печаль просто. І це контент, розрахований на підлітків?! Якої культури ви від них чекаєте? У моєму дитинстві були Райкін і Жванецький, яких ми цитували, вдало вплітаючи їхні перли в розмову. Хтось зараз цитує нашу комедійну сферу? Тому я вважаю, що потрібно займатися виробництвом якісних комедійних програм, які будуть дивитися не тільки дорослі, а й молоде покоління.  

Від арматурника до артиста  

— Якби ви не стали актором і ведучим, яку професію хотіли б освоїти?  

— Тут питання в іншому: які професії я освоїв до того, як стати актором й ведучим. Я кандидат в майстри спорту, токар, зварювальник, геодезист, геолог, автослюсар, арматурник, психолог. Ну і так, дещо ще у дрібницях. І я впевнений — знання ніколи не бувають зайвими.  

Дебрин 2

— Що надихає на нові проекти та продуктивну роботу?  

—  Як каже мій знайомий психоаналітик, у мене комплекс повноцінності. Якщо я за щось беруся, то повинен це зробити добре.  

— А що допомагає розслабитися після насиченого трудового дня?  

— Відповім старим анекдотом: «А я не напружуюся». Я отримую задоволення від своєї роботи на каналі «Україна» і спілкування з людьми. У нас чудова команда в проекті «Реальна містика», з якою не засумуєш, з якою завжди комфортно, весело, і робота йде продуктивно. Приходиш додому, а там на мене чекають три «дива» — кожен зі своїми, завжди несподіваними фокусами, і любляча дружина. Невже від цього потрібно якось відключатися?  

Головне — не заважати  

— Ви людина досить зайнята. Напевно, мало часу залишається на особисте життя. Як і чим вдається здивувати дружину у вільний від роботи час? — Чесно кажучи, у мене достатньо часу на особисте життя. А дивую, напевно, спонтанністю. У перерві між зйомками можу приїхати до неї, забрати і піти кудись гуляти. Увечері, повертаючись додому, просто купити букет квітів і запросити Олесю в кіно або ресторан. Так, загалом, не принципово, куди ми підемо. Поїдемо кататися на велосипедах, сходимо в кіно, ресторан, в парк, просто посидимо на лавці або поваляємося вдома на дивані. У мене дружина не запитує: «Куди ми підемо?» Це не важливо. Важливо, що ми робимо це разом.  

— Як справляєтеся з вихованням трьох дітей?  

— Ви знаєте, зараз стільки новомодних методик виховання, які найчастіше суперечать одна одній. Я, можна сказати, «старовір» в цьому сенсі. Головне — прищепити дитині ази: вміння працювати, повагу до старших і почуття власної гідності. А далі, як то кажуть, не заважати їм рости і розвиватися в тому напрямку, який їм ближче.  

— Чи любите ви готувати і чи є у вас фірмова страва, якою пригощаєте сім'ю і друзів?  

— Готувати люблю, а найкозирніша моя страва —  плов за татарським рецептом. І подається він красиво, як торт.  

— Є ще щось нереалізоване в особистому житті?  

— Мрія зараз у всієї родини одна — свій будинок. Невеликий, світлий і просторий. Ми вже всі добряче втомилися від переїздів, зйомних квартир і валіз. Але я вірю, що все у нас буде. І все буде так, як має бути! (Усміхається).  

Текст: Віра Литвинова  

За матеріалами журналу «Телескоп»  

Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтесь, що ознайомились з оновленою політикою конфіденційності і погоджуєтесь на використання файлів cookie.
Погоджуюсь